Шляхи врегулювання корейського питання

На міжнародній політичній арені проблема Кореї – чергове джерело тривоги, а можливо, і справжньої загрози. Згадана проблема достатньо делікатна; вона виникла в роки Другої Світової війни, а можливо, й раніше.

Корея розділилась на дві держави: північна частина потрапила під вплив СРСР, позаяк південна – під вплив США; і кожна із наддержав створювала відданий їй уряд. Аналогічну ситуацію можна було спостерігати у Німеччині, коли виникла Східна Німеччина – Демократична, яка перебувала під радянським наглядом, і Західна (ФРН), яка контролювалася американцями. Уряд кожної з німецької держав підтримував саме ту наддержаву, яка й окупувала територію.

Варто зазначити ще раз, що корейське питання було й залишається надзвичайно тонким та делікатним через те, що:

1. На Корейський півострів здавна посягали великодержавні сусіди, і будь-які різкі рухи можуть відновити загарбницькі настрої.

Китай окупував Корею за сто років до виникнення християнства. Згодом, у 16 столітті, на її територію вторглися японці. А з початку 20 століття і до завершення Другої Світової війни її територію окупувала Японія, яка й здійснювала свій протекторат. Європейці та американці теж не обминали увагою даний регіон.

2. Країни, що прилягають до Корейського півострова, здавна ворогують між собою.

3. Хоча й далекі географічно, але країни Америки та Європи неухильно стежать за поведінкою сусідів Кореї.

4.  Північна Корея ще й досі контролюється комуністами, що викликає роздратування капіталістичних держав.

5. Північна Корея, певним чином, – союзник Китаю (так званого жовтого велета), який володіє термоядерним потенціалом – елементом, який неминуче проявляється у світлі розгляду корейського питання.

6. Північна Корея зараховується до категорії ядерних держав. Вона має власні, а не імпортовані балістичні ракети, що можуть досягти цілей на території Японії та США.

7. Північна Корея володіє найчисельнішою армією у Азії (мільйон вояків у сухопутних військах, до чого варто додати ще 4,5 мільйони резервістів).

8. Зважаючи на все зазначене, Корея створює істотну загрозу для союзників США, насамперед для Південної Кореї та Японії, а також для американських військ, які дислоковані у цих країнах з часів Другої Світової війни.

9. Будь-яка небезпека для Південної Кореї – це водночас небезпека для 40 тисяч американців, незалежно від того, ініційована вона Північною Кореєю або ж її союзниками.

10. Відповідно, будь-яка загроза Японії – загроза для дислокованих на її території американських військ.

11. Об’єднання Німеччини та руйнування Берлінської стіни стали викликом для корейців. Чому німці змогли об’єднатися, а корейці ні? Чому Берлінську стіну зруйновано, а американське мінне поле, яке розділяє дві Кореї, надалі залишається найбільшим мінним полем у світі?

12. Об’єднання Кореї може певним чином вплинути на проблему об’єднання китайських територій (Тайвань та континентальний Китай).

13. Спроба об’єднати дві корейські держави за допомогою сили виявилась невдалою. Коли на початку 50-х років, Кім Ір Сен вирішив обєднати Корею, враховуючи сприятливу внутрішню ситуацію, відбулося наступне:

а) Процес об’єднання наштовхнувся на протидію ззовні – а саме 19 держав під лідерством США.

б) Рада Безпеки ООН ухвалила резолюцію, яка засудила об’єднання країни за допомогою сили.

в) Президент США Трумен наказав американським військам, дислокованим у Японії, втрутитися та завадити об’єднанню.

г) До протидії активно залучились китайці.

д) Розгорілася локальна (регіональна) “світова” війна. Не зважаючи на почергову окупацію обох столиць, об’єднання так і не відбулося.

Єдиний результат – тисяча збитих літаків, зруйновані залізниці, електростанції та підприємства. Чотири мільйони осіб зазнали поранень.

Таким чином, спроба насильницького об’єднання Кореї шляхом провокацій та терору зазнала краху.

Усе це – реальний факт і урок історії. І кожен, хто ігнорує його, – нерозсудливий.

Дії, які провокують зіткнення двох мільйонів вояків, що перебувають під прицілом у двох корейських державах, або 9 мільйонів резервістів за умови втручання провідних ядерних держав – надзвичайно ризикована та небезпечна авантюра.

Об’єднання шляхом миру

Невід’ємні фактори єдності:

1. Населення Північної та Південної Кореї належить до монголоїдної раси.

2. Дві країни з давніх-давен сповідують однакові релігії – буддизм, конфуціанство і місцеві вірування.

3. Їх культура містить елементи впливу вже згаданих релігій – буддизму, конфуціанства та місцевих вірувань, а також Китаю та Японії.

4. Починаючи з 7 ст. н.е. Корея була єдиною державою.

5. Наявні матеріальні фактори, які можуть сприяти об’єднанню, зокрема:

– однакові темпи росту населення – у межах 1%;

– схожість адміністративного поділу (міста та області);

– схожі показники середньої тривалості життя;

– схожі показники грамотності населення – від 60 до 80%;

– обов’язкова безкоштовна освіта дітей до 12 років у двох країнах.

6. Об’єднана Корея вироблятиме близько 170 млн. тон заліза, сталі, чавуну та інших металів, що виведе її на десяту, чи, можливо, навіть на дев’яту позицію у світі за показниками зовнішньо торгівельного потенціалу.

7. Кількість найманих робітників сягне 36 млн.

8. Відбудеться інтеграція енергопотенціалів. На Півдні 40% електроенергії виробляється АЕС, позаяк на Півночі 66% усієї енергії виробляють гідростанції (пор., на Півдні гідроелектростанції виробляють лише 2% енергії, а на Півночі функціонує лише одна АЕС).

9. Об’єднана, шляхом миру, держава матиме 8-10 провідних морських портів, позаяк нарізно кожна з них має лише 4.

10. Об’єднана Корея матиме 100 тис. км автомобільних та залізничних полотен. До них додадуться ще 3 тис. км водних шляхів на Півночі.

11. Об’єднана Корея матиме близько тисячі вищих навчальних закладів.

12. Об’єднання дозволить заощадити 40% бюджетних ресурсів, які наразі

використовуються для військової протидії.

13. За доби Кім Чен Іра політика Північної Кореї стала більш відкритою та гнучкою.

Усі конференції стосовно об’єднання Кореї, що відбувалися під патронатом іноземних держав, не мали успіху. Так само зазнали краху і всі об’єднувальні війни, до яких залучалися інші держави. За 55 років лідери двох корейських держав зустрілися лише у 2000-му. Після зустрічі вони заявили: “Північ та Південь домовились, що спільними зусиллями самостійно вирішуватимуть проблему об’єднання усього корейського народу, який є суверенним господарем власної країни”.

Це – вірний підхід, оскільки він, як очевидно, враховує уроки минулого.

І усім миролюбним народам світу варто надати міжнародну підтримку.

Варто також визнати, що керівництво Південної Кореї досить толерантне стосовно своїх північних братів. На підтвердження слід згадати візит президента Корейської республіки Кім Де Чжуна у Пхеньян, а також ту допомогу, яку надає Південна Корея Північній у надзвичайних ситуаціях.

Будь-які спроби об’єднати країну шляхом зовнішньої інтервенції або внутрішнього насилля приречені на невдачу. Отже, їх треба відкинути.

Корейцям і Півночі, і Півдня варто уважніше поглянути та оцінити втрати внаслідок роз’єднання, а також ті моральні збитки, яким так радіють їх вороги.  Корейцям варто порівняти ту шкоду з матеріальними та моральними перевагами об’єднання двох держав. Друзям на Півночі варто демонструвати більшу стриманість і не повторювати провокаційні вчинки заради мимовільної вигоди.

Об’єднання двох держав повинне гарантувати заморожування ядерної програми Північної Кореї, натомість з Південної будуть виведені американські війська. Адже після об’єднання Північ вже не потребуватиме ядерної зброї, а Південь – американської армії.