Пакистанська головоломка

Ні євреї, ні американці не хотіли, щоб Пакистан отримав атомну бомбу, але несподівано для себе раптом виявили його у ряді ядерних держав.   Зовсім неочікувано Пакистан придбав ядерну зброю.

Хотіли вони того чи ні, але це стало реальністю. Вони  подокоряли  собі і своїм спецслужбам,  а також  один одного і врешті-решт назвали пакистанську бомбу «мусульманською», розцінивши її як загрозу власній безпеці.

У своєму прагненні перешкодити Пакистану   виготовити  атомну бомбу вони готові були піти на будь-які кроки. Справа дійшла до того, що колишній держсекретар США Генрі Киссинджер відверто заявив тодішньому прем’єр-міністрові Пакистану Зульфікару Алі Бхутто:

«Якщо ви зробите атомну бомбу, я влаштую вам таке, що іншим не кортітиме».

Для того, щоб іншим «не кортіло» подумувати про створення атомної бомби, Бхутто був повішений, а генерал Зіяульхакк і дочка Бхутто Беназір насильницьки   усунені.

І кат, фігурально виражаючись, ще не зачохлив сокири. Але чому американці й  ізраїльтяни так не хочуть, щоб у Пакистана була ядерна зброя? Пакистан – це мусульманська держава.

Більш того, іслам є основою його існування. Релігія – це єдиний об’єднуючий чинник для цієї нації..

Через те пакистанці і відносяться так ревно до своєї віри, що релігія складає основу їх існування, без якої не було б пакистанської держави. Іслам для пакистанців – це така ж необхідна умова існування, як іудаїзм для синів Ізраїлевих. Китай, наприклад, залишиться Китаєм, буде у нього релігія чи ні. Іран залишиться Іраном навіть без ісламу.  Те ж   стосується  і до Туреччини і др.  Пакистан же знаходиться в особливому положенні.

Без ісламу немає пакистанської держави. Адже саме релігія ісламу послужила причиною його відділення від Індії і створення власної державності.  Так, дійсно, пакистанська атомна бомба – це бомба мусульманська, оскільки іслам для Пакистану – це не тільки віра, але і основа національної ідентичності.

Пакистан переживає складні і небезпечні глибинні демографічні процеси. Його населення складають численні народності:

синдхи, пенджабці, бхуттохари, белуджи, хазареи, кашміри, пуштуни, хиндукушці, афганці  та  ін. Крім того, його території, прилеглі до Афганістану, населені войовничими племенами, які не бажають підкорятися ні Пакистану, ні Афганістану.

Цей строкатий демографічний клубок в Пакистані до того ж розмовляє на різних мовах, що зовсім не сприяє його об’єднанню. Пакистанська держава стикається і з регіональними викликами, які виходять, з одного боку, від шиїтського Ірану, а з іншого –  від   індуїстської  і буддистсьбкої Індії.

Отже іслам в Пакистані живе в неспокійному районі, де мусульманському віровченню, що становить фундамент пакистанської нації, доводиться мати справу з провокаціями і викликами як з боку індуїстів і буддистів, так і з боку  фанатиків-сектантів.

Саме це послужило поштовхом для виникнення  ісламістських екстремістських  угруповань,  пов’язаних з войовничими афганськими племенами, організацією Аль-Каїда і самим Бен Ладеном, якому вони надають притулок. Ці численні угрупування відкрито виступають під екстремістськими гаслами ісламізму.

До таких відносяться, наприклад, Джамаат-ісламі  (Ісламська громада), Джаміат- уламаі –  іслам (Ліга мусульманських улемов) з її двома течіями, Джаміат- уламаі – Пакистан (Ліга пакистанських улемов), Джаміат-ахль –  хадіс (Ліга послідовників хадисов), Харакат  ісламійя  (Ісламський рух)  та ін.

У разі приходу цих угруповань до влади вони представлятимуть безперечну небезпеку для американців  та  ізраїльтян.   А вони прагнуть до цього щосили, і якщо одна з них отримає владу (а вірогідність цього існує), то загроза для американців і ізраїльтян стане реальністю. Інша справа, коли в країні правлять політичні партії, як, наприклад, Пакистанська народна партія, або військові. Ці сили, на їх думку, проводять відповідальну політику.

Але ж ніхто не може гарантувати, що вони назавжди залишаться при владі.

Якщо ж влада отримає одне з цих угрупувань ісламізму, то разом з нею до неї в руки потрапить і ключ від «мусульманської» атомної бомби. Саме це і складає «пакистанську головоломку», яку американцям і ізраїльтянам необхідно якось вирішувати.

Іншого вибору у них не залишається. Для цієї мети вони підігрівають ворожнечу між Пакистаном і сусідньою Індією. Пакистану вони твердять, що його вороги – це не буддисти і християни, а індуїсти і що пакистанська бомба має бути націлена проти безпосередніх ворогів країни: Індії і індуїстів.

А Індію переконують в тому, що її дійсний ворог – це Пакистан і що його бомба призначається їй, а не ізраїльтянам і американцям.

Політика ізраїльтян зосереджена на тому, щоб «замкнути» Пакистан на Індію, а Індію – на Пакистан, тобто, подружитися з Пакистаном, пообіцявши йому допомогу в боротьбі з ворожими індусами, а з іншого боку, продовжувати настроювати Індію проти мусульман і пакистанців і домагатися  дружби, а можливо  навіть і ссоюзу з нею, щоб ще більше відновити Пакистан проти індусів. Мета цього – змусити дві країни зосередитися на нескінченному протиборстві один з одним, а якщо вдасться, то підштовхнути їх до відкритого зіткнення, щоб вони витратили один на одного весь свій ядерний запас. Мені думається, що Америка не почне брати участь у врегулюванні кашмірської проблеми, а ізраїльтяни продовжуватимуть нишком роздувати полум’я конфлікту.

Як би там не було, ця ситуація продовжує викликати сильну тривогу.

Пакистанська ядерна загроза зберігатиметься, а американці і ізраїльтяни  до кінця століття намагатимуться всіма способами вирішити цю головоломку!