Остаточне врегулювання питання Кашміру

Питання Кашміру слід вирішувати мирно. Лише шляхом миру можна владнати численні суперечності у відносинах між державами-побратимами (у повному сенсі цього слова) – Індією та Пакистаном. Індія та Пакистан – це справді рідні брати.
Те, що у сьогоденні ми йменуємо Пакистаном, Бангладеш та Індією, у давнину було єдиним цілим. І демографічно, і у інших аспектах вони утворювали єдину націю. Згодом відбулося розмежування, однак, не зважаючи на це, вони зберегли спорідненість.

Розкол відбувся унаслідок змови колонізаторів, які, відступаючи, не бажали існування єдиної великої нації, цілісної держави таких обсягів із настільки численним населенням, а отже, існування держави із величезним внутрішнім потенціалом. Саме колоніальні сили розпалили полум’я конфліктів між представниками різних релігійний течій та конфесій. На підтвердження тези наведемо той факт, що до приходу колонізаторів протягом багатьох століть вони жили поряд, формуючи населення Індійського субконтиненту.

Таким чином, саме британський колоніалізм несе відповідальність за криваві релігійні міжусобиці та жорстокі криваві сутички. Унаслідок злих намірів колоніальної держави ситуація настільки загострилася, що єдиним порятунком, нехай і тимчасовим, став поділ єдиної держави навпіл – по межі релігійного протистояння. Але вже така концепція носила реакційний колоніальний характер.

Як би там не було, а послідовники різних релігій продовжують і сьогодні ворогувати та вбивати один одного. Після розколу, як у Індії, так і в Пакистані, тривають підпали та руйнуються храми.

Така розмежованість мешканців Індійського субконтиненту та роздробленість його потенціалу не узгоджується зі спільними інтересами. Така ситуація забирає у народів їх унікальні можливості; більше того, спонукає до взаємознищення.

Однак умови доби глобалізму, коли світова мозаїка формується великими регіональними просторами, передбачають здоровий і прагматичний підхід до врегулювання даного питання. Такий підхід обов’язковий, оскільки відбувається процес зникнення національних держав, які не спроможні вижити у епоху надзвичайних викликів та запеклої конкуренції. Карта світу доби сьогодення формується за принципом географічних об’єднань, де викорінюються емоційні, конфесійні та расові упередження. Прикладами слугують ЄС, Африканський Союз, СНД, АСЕАН тощо. Об’єктивна необхідність і спонукає держави Індійського субконтиненту до входження у єдиний простір.
Кашмір

Є люди, які зверхньо та байдуже спостерігають жертви. Вони вважають, що жертвуючи власними кров’ю та життям, люди поводяться безвідповідально.

Як наслідок, будь-яке прагнення до боротьби вони ненависно ярликують тероризмом. Такі люди не можуть виступати посередниками у врегулюванні питання Кашміру, а також будь-якого іншого. Нам варто уважно й обережно висловлюватися про пролиту кров та жертви у справі, у яку вірять люди, яка, на їх думку, заслуговує такої самопожертви, чи йдеться про мусульман, індусів, буддистів або сикхів. Ті, хто вважають ці жертви свавіллям, – не здатні вирішити проблему Кашміру, та й будь-яку іншу.

Наразі увесь світ, а також жителі даного регіону усвідомлюють, що Кашмір, Індія та Пакистан – це самостійні державні утворення. І таке розуміння гарантує тверду основу для врегулювання проблеми. У далекому минулому ті часи, коли сотні князівств, які утворювали Індійський субконтинент, перебували у приблизно однакових умовах. Не існує навіть тієї схожості, що колись зближувала Кашмір, Джунагадх та Хайдабарад. Статус Хайдабарада і Джунагадха визначився референдумом, за яким субконтинент розділився на Індію та Пакистан.

Твердження про те що, незалежність Кашміру може спровокувати вимоги щодо надання незалежності іншим штатам – на разі безглузді. Це малоймовірно, оскільки питання про статус інших штатів остаточно з’ясовано відповідно до принципів розмежування, а також згідно з положеннями резолюцій Ради Безпеки ООН, які передбачають проведення всенародного референдуму. Саме так відбулося у штаті Кашмір. Не має сенсу посилатися на рішення певного лідера, чи то мусульманина, чи індуса, або ж на постанови місцевих чи інших високих органів, оскільки таке посилання не передбачене міжнародними документами.

Специфіка ситуації у Кашмірі

Не зважаючи на те, що за мовним та етнічним складом населення (місцеві жителі – нащадки аріїв та моголів, турки і афганці) Кашмір не відрізняється від інших індійських штатів, його історія унікальна.
Спершу на цій території спостерігалося протистояння буддистів та послідовників брахманізму. Згодом відбулося домінування індуїзму та індуїстської культури. А потім у Кашмірі поширився іслам, який і став провідною релігією.

Одна із характерних особливостей Кашміру – той факт, що у період британського колоніалізму штат було продано феодальній сім’ї, яка одноосібно керувала ним майже ціле століття.
Чому Кашмір був значно самостійнішим, ніж інші штати? Чому під час розподілу субконтиненту на Індію та Пакистан Кашмір потрапив у особливий статус? Чому питання про статус Хайдабарада та Джанагадха, які на момент розподілу перебували у аналогічній ситуації, що й Кашмір, було врегульовано, а проблема Кашміру залишилась не визначеною? Чому голова уряду штату Кашмір називається прем’єр-міністром урівень з прем’єр-міністром Індії? Чому Кашмір має власний прапор та парламент?
Усі згадані питання ще раз доводять, що Кашмір унікальний, що у його історії та сьогоденні є щось, що відрізняє його від решти штатів.
Не доцільно шукати відповіді на запитання у долях послідовників конкретної локальної релігії, оскільки релігійне питання на Індійському субконтиненті – доволі складне та заплутане.
Колоніальна влада використовувала Кашмір як козир у своїй грі, щоб роздробити населення субконтиненту та знесилити величезну державу шляхом її подрібнення на декілька ворогуючих сторін (за принципом «розділяй та володарюй). Індія – не індуїстська держава, а тому не варто намагатися загнати існуюче протистояння у рамки конфлікту індуїзм-іслам. Адже Кашмір – це не безпосередньо мусульманський штат: у ньому наявні іслам, буддизм, індуїзм та інші вірування.
Якщо дотримуватися ідеї приналежності усіх мусульман Пакистану, індуїстів – Індії, то процес фрагментації субконтиненту триватиме довіку, ситуація не стабілізується, а проблема не врегулюється. Варто відмовитися від такого неконструктивного та недалекоглядного підходу. Саме він розпалює конфлікт у Кашмірі. Жителі Кашміру залишаються кашмірцями не залежно від того мусульмани вони чи індуїсти. Варто зазначити, до сьогодні не існує жодної раціональної логічної думки щодо врегулювання конфлікту. Усі попередні були емоційними та упередженими і характеризувалися жорсткою релігійною критикою іншої сторони.

Залучення релігійних мотивів засвідчує відсутність серйозного прагнення до належного рішення. Рішення слід базувати на спільних інтересах усіх кашмірців, а не шукати єдності релігійних, етнічних або мовних коренів. Адже ні релігія, ні расове походження, ані мова не зуміли захистити від викликів доби глобалізму. У сьогоденні люди інтегруються за спільними інтересами, а не релігійними, етнічними чи мовними зв’язками. Спільність інтересів не спирається на емоційні зв’язки, які можуть не узгоджуватися з нею. Саме тому неупереджений та серйозний підхід робить доцільним розгляд матеріальної зацікавленості сусідніх із Кашміром держав. Про матеріальні інтереси говорять рідко, маскуючи їх релігійними чи будь-якими іншими емоційними чинниками
.
З одного боку, Кашмір – важливе джерело мовних ресурсів. З іншого – він гарантує стратегічну глибину своїм сусідам. Штат межує із чотирма державами, які зацікавлені у ньому, зважаючи на їх стратегії оборони та безпеки. Однак, переслідуючи власні цілі, вони щоразу нівелюють їх релігійними чинниками, щоб, мовляв, причиною усіх нещасть вважали саме релігію.

Але не можна жертвувати народом Кашміру задля задоволення державницьких інтересів. Кашмір для кашмірців – це правильний лозунг. Рішення у тому, щоб відокремити Кашмір і від Індії, і від Пакистану – для них він має бути сусідньою державою-побратимом. Нехай на кшталт Непалу або Бутану він буде буферною зоною між чотирма прилеглими до нього державами. Незалежність Кашміру сприятиме утвердженню миру в регіоні. А сам Кашмір приєднається до пояса буферних зон між Індією та Китаєм, Пакистаном і Афганістаном.

Взявши до уваги неминучість зміни сучасного світу внаслідок утвердження регіональних утворень і зникнення національних держав, які неспроможні здолати виклики глобалізаційних процесів, незалежність Кашміру не матиме такої актуальності, якої б вона досягла у період домінування національних держав. Разом з Бутаном, Непалом, Пакистаном, Бангладеш, Шрі-Ланкою, Мальдівами та Індією Кашмір зрештою сформує єдине регіональне утворення, яке називатиметься простором Індійського субконтиненту або Індійського океану, а в подальшому може сформуватися блок держав на кшталт ЄС, АС або АСЕАН.

У добу глобалізму держави Індійського субконтиненту не мають іншої перспективи, окрім того, щоб поновити географічну єдність, яка гарантуватиме їм виживання у епоху, коли не існуватиме національних держав, навіть таких економічно-технічно розвинених як Німеччина або ядерна Франція. Єдина можливість Німеччини та Франції перемогти виклики глобалізації – це ЄС і подальша інтеграція карти світу: із карти національних держав у простір масштабних регіональних утворень, кожне з яких матиме уніфіковану систему оборони та безпеки, спільний ринок споживчих товарів, а також узгоджену позицію у переговорах з іншими аналогічними утвореннями, оскільки у добу глобалізації окремі національні держави вже не спроможні відстоювати власні позиції. У них буде єдина валюта та спільний центральний банк.

Саме так окреслюється і визначається найдоцільніший спосіб врегулювання проблеми для регіону, народи якого поєднані спільною долею. Необхідно забути усі застарілі підходи, які не принесли цим братнім народам нічого, крім руйнувань. Хай живе незалежна суверенна держава Кашмір – батьківщина усіх кашмірців: мусульман, індуїстів та послідовників інших конфесій.