Не провокуйте Росію!

Росія завжди була предметом експансіоністської жадоби на Сході. Всі європейські держави надсилали свої війська проти Росії.
На початку XIX століття Наполеон, здолав більшість європейських країн, прямуючи до багатої залізом, вугіллям, нафтою, газом та золотом Росію. Його прикладу наслідував Гітлер, прямуючи під час Другої світової війни свої полчища проти Радянського Союзу.
Сьогодні, наближаючись до Росії, блок НАТО крокує по стопам Наполеона та Гітлера. Він намагається скористуватися вакуумом, що створився в результаті розвалу Радянського Союзу, та пожинати плоди того, що Захід назвав перемогою в холодній війні над очоленим СРСР Східним блоком, проголосивши поразку й розпад СРСР своїм історичним досягненням. Сьогодні НАТО намагається затягти в орбіту свого впливу колишні радянські республіки, розташовані в Середній Азії та уздовж російського кордону від Чорного до Балтійського моря. Цьому передувало прийняття до членів альянсу більшість сусідніх з Росією країн колишнього соціалістичного табору. Все це Росія розглядає як безпечну провокацію та спробу її повного оточення. І це дійсно так. Останньою ланкою в ланцюжку, якою НАТО опутав Росію. Стало знищення й розчленування Югославії.
Але Росія – це не та сила, яку можливо легко оточити, роздавити й знищити. Про це свідчить вся її історія з давніх часів до наших днів.
В її розпорядженні знаходяться найбільший в світі арсенал ядерної зброї, утримуючий, за маючими оцінками, біля 16 тисяч ядерних боєголовок, що базуються в підземних шахтах, на підводних човнах і на стратегічних бомбардувальниках, які з усіх країн світу наявні лише в Росії. ЇЇ військовий потенціал, замкнений в так би мовити «ядерній тріаді», яку складають ядерні ракети стратегічного призначення, стратегічна бомбардувальна авіація та підводні човни, що несуть на своєму борту ядерну зброю, здатну компенсувати будь-які недоліки підготовки, мобілізації або матеріального забезпечення її озброєних сил.
Керуючись турботою про збереження миру в усьому світі, ми закликаємо не спонукати людство на нові авантюри, які на відміну від Другої світової війни можуть спричинити повне знищення та зникнення з Землі. Провокування Росії й спроба її блокади створюють безпеку для загального світу, погрожують новій світовій ядерній війні. Така загроза стає тим більш реальною, що в більшості випадків позиція Америки спиралась на неправдиву інформацію, наївний та поверхневий аналіз, недалекоглядні й упереджені судження.
Очікував чи ні Захід, з таким ентузіазмом вітавший незалежність Косово, що ця хвиля докотиться до Абхазії та Південної Осетії?!! Розумів чи ні, що в основі аналізу, штовхнувши Америку в іракську пастку, були фальшиві й неперевірені розвідувальні, джерелом яких були втікаючи зі своєї країни агенти ЦРУ, які сподівалися таким чином вислужитися перед керівництвом?
Сьогодні, коли розпався Радянський Союз и закінчилась холодна війна, подальше існування, а тим більш розширення блоку НАТО може бути продиктовано єдиною метою – окупувати Росію, а потім і весь світ.
Америка, як будь-яка інша країна світу, має право на самозахист. Її географічне розташування, захищене Атлантичним океаном на сході, Тихим – на заході, Південним льодовитим – на півдні й невеликими центральноамериканськими державами, які не викликають для неї ніякої загрози, на півночі, дозволило їй стати безпечним сховищем для емігрантів та утікачів у далечі від конфліктів та амбіцій Старого світу. Як світова держава, в становленні та процвітанні якої внесли свій внесок всі народи світу, вона в свій час заслужила право прийнять на своїй землі Організацію Об’єднаних Націй та її Раду Безпеки.
Але сьогодні Америка стала учасником усіх агресивних кампаній в світі, створюючи загрозу світові, безпеку та стабільність на всій земній кулі.
США слід би повернутися до «Доктрини Монро», яка отримала назву в честь президента країни Джеймса Монро, котрий представив її в своєму посланні Конгресу в 1823 році, яка оповіщала про невтручання США у відносини між європейськими державами та недопущення розповсюдження колоніальних амбіцій європейських держав на молоді незалежні держави американського континенту. Сьогодні цей принцип невтручання треба було б застосувати до всіх держав світу.
Точно також і Європа має право будувати свою особисту єдину та незалежну політичну, економічну та воєнну структуру, щоб стати ще одним полюсом в міжнародній політиці.
Так нехай же і Росія, як ще одна історично сформована та перебуваючи сьогодні на піднесенні держава отримає свободу в справі нарощування своєї економічної, політичної та воєнної міцності, яка дозволила б їй захищати свої інтереси.
Єдина Європа могла б не пов’язувати себе з далекою Америкою, та бути стратегічним буфером між Америкою та Росією, подібно до того, як Атлантичний океан є буфером між Америкою та Європою. При цьому Європа повинна продовжувати користуватися нафтогазовими та іншими багатствами Росії. Не американський континент, а Росія є природнім демографічним партнером Європи. Якби остання припинила керуватися расовими розуміннями та намаганням зберегти статус кво, створений в результаті окупації Європи Америкою на при кінці Другої світової війни, а виходила б із логічної оцінки особистих інтересів, то вона б стоваришувалась би з Росією.
Короткозорість і жадоба можуть втягти людство до нової катастрофи, до війни, плоди якої буде нікому пожинати, оскільки це буде світова війна, в якій зійдуться держави, які володіють смертельною ядерною зброєю.
Я б радив людям в усьому світі дослухатися мого застереження: Росія – це не СРСР. СРСР був величезною багатонаціональною імперією, підім’явшою під себе багато давніх народів. Він засновувався на ідеологічній доктрині, в яку народи, його заселені, не вірили. Більше того, самі ж кремлівські вожді не вірили в сою ідеологію.
На відміну від цього Росія не висловлює ніякої філософської доктрини й не виходить із політичної чи економічної ідеології. Вона лише захищає інтереси своєї російської нації. З занепадом радянської марксистської ідеології народи Радянського Союзу не загинули, а продовжували жити. Вони навіть зраділи занепаду СРСР та краху його ідейних основ. На сьогодні на кон поставлено само існування Росії як нації. Не можна допустити її занепаду, бо це означатиме кінець життя, свободи та існування цілої нації, для якої це буде гірше фізичної смерті.
Неможливо недооцінювати серйозності ситуації. Слід глибоко та досконало засвоїти уроки минулої конфронтації з СРСР. Інша поведінка буде самогубством. Повторення сьогодні таких же маневрів, що колись застосовувались проти Радянського Союзу, для деяких держав можуть скінчитися плачевно. Імперіалістична політика, що проводилася в свою чергу по відношенню СРСР, загрожує сьогодні катастрофі, якщо застосувати її до теперішньої Росії.